Сьогодні наша Церква празнує одне з дванадесятих свят — Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Це свято знаменує важливу подію, яку описує євангелист Лука (Лк. 2, 22-40), коли Богородиця принесла до Єрусалимського храму малого Ісуса, щоби звершити обряд Його посвяти Богові, згідно з традицією єврейської спільноти.
У храмі дитину-Ісуса зустрів пророк Симеон та пророчиця Анна. Взявши на руки Воплочене Слово, праведний Симеон засвідчив, що побачив Спасителя, та з дивуванням і радістю промовив: “Нині відпускаєш слугу твого, Владико, за твоїм словом у мирі. Бо побачили очі мої спасіння твоє, що приготував ти перед усіма народами, світло на просвіту поганам, і славу люду твого, Ізраїля”.
Згодом, цей уривок із Євангелія від Луки вкладуть в устав Вечірні, яку щоденно молимось у нашій Церкві.
Зустріч Старого і Нового завітів вказує на те, що Христос, істинний Бог, приходить в цей світ, не “щоб усунути закон, а його доповнити” (Мт. 5, 17).
У нашій Церкві зі святом Стрітення завершується різдвяний період, тому починаємо вітатись “Слава Ісусу Христу — Слава навіки!”
Також в цей день маємо традицію освячення свічок, які називаємо “стрітенськими”. Свічка в церковній традиції вказує на істинне світло — Христа, який є просвіченням для людей.
Щодо історії цього свята, то знаємо, що воно сягає корінням у VI століття. Тоді, у 541 році, у Царгороді, було багато землетрусів, які призводили до руйнування та смертей. Бог об’явив одному зі своїх слуг, що якщо свято Стрітення будуть вшановувати торжественно, то масовий мор припиниться.
Християни так і зробили, і з того часу щорічно ми святкуємо цей празник, проголошуючи “Це — Бог, одноістотний з Отцем і Спаситель душ наших” (із Вечірні празника Стрітення Господнього, Стихири на стиховні)
Тож нехай всяке створіння з радістю і трепетом зустрічає Христа, який є світлом для кожного з нас. А наша багатостраждальна Україна одноголосно оспівує ту перемогу, яку Христос несе тим, котрі Його з терпеливістю чекають!
Стаття — бр. Олексій Сенчук
Інформаційний центр ІФДС