Святом Стрітення Господнього Церква підсумовує різдвяну таїну і спрямовує наш погляд від Вифлеєму до Єрусалимського храму. Саме тут, на сороковий день після народження Ісуса, розкривається глибокий сенс Його приходу у світ.
Євангелист Лука розповідає про те, як Пресвята Богородиця разом із праведним Йосифом принесла Немовля Ісуса до Єрусалимського храму, виконуючи приписи Закону. Цей зовнішньо звичайний релігійний обряд стає подією вселенського значення — явленням Спасителя світу.
У храмі Пресвяту Родину зустріли праведний Симеон і пророчиця Анна – люди, які все життя чекали приходу Месії. У Дитятку Ісусі вони розпізнали Спасителя світу. Симеон, натхненний Святим Духом, проголосив Христа Світлом, яке просвічує всі народи, і славою Божого люду. Ці слова стали осердям богословського змісту свята.
Стрітення є живою іконою зустрічі Старого і Нового Завітів. Христос приходить не як заперечення Закону, але як його повнота і завершення, відкриваючи нову епоху спасіння для всього людства.
Історія празника сягає глибини століть. Особливого значення він набув у VI столітті, коли після молитовного і торжественного вшанування свята Стрітення у Константинополі припинилися лиха, що спіткали місто.
Невід’ємним елементом празника є освячення стрітенських свічок. Світло свічки вказує на Христа — істинне Світло, яке просвічує кожну людину і розганяє темряву страху, зневіри та гріха. Освячена свічка стає нагадуванням, що християнин покликаний не лише приймати світло, але й нести його далі.
Нехай і сьогодні кожне серце з відкритістю зустрічає Господа, Який приходить як спасіння і мир. Хай світло Господнього Стрітення укріплює нас у вірі, веде шляхом посвяти і допомагає нашому народові вистояти у надії, знаючи, що Господь уже прийшов і не залишає тих, хто Його чекає.
Стаття — бр. Олег Микитюк
Інформаційний центр ІФДС