Вже сьогодні, 12 листопада, наша семінарійна спільнота відзначає храмовий празник з нагоди спомину покровителя формаційного закладу — святого священномученика Йосафата. Знаково, що 2 роки тому ми відзначали 400-ліття від дня його мученицької смерті, а цьогоріч випадає ще одна річниця — 445 років від дня народження єдиного українського святого. З цієї нагоди пропонуємо вам короткий екскурс в історію та сучасність нашої семінарії.
Історія виникнення семінарії сягає ще ХІХ ст., коли 13 березня 1893р. декретом імператора Австро-Угорського було дозволено засновувати єпархіальні духовні семінарії. Це практично реалізував тодішній Ординарій Станіславівської єпархії Єпископ Юліан Сас-Куїловський.
У 1894 р. Владика Юліан Сас-Куїловський затвердив план будівництва триповерхової семінарії на вул. Липовій (теперішня вул. Шевченка), який мав вмістити приблизно сімдесят семінаристів, однак через вороже ставлення поляків на побудову не було здійснено затвердження бюджету. Кардинально ситуацію змінив Митрополит Андрей Шептицький, який у серпні 1899 р., як Єпископ Станіславівський, виділив зі своїх ресурсів понад 10000 золотих на придбання землі під будівництво семінарії. Цього разу будівництво розпочалося успішно. Тривало воно аж до 1907 року.
Уряд виділив 28000 крон, а також щорічно надавав на проживання та навчання одного семінариста 546 крон. Історичною датою заснування Станіславівської семінарії вважається 14 січня 1907р., коли вперше відбулася урочиста Архієрейська Літургія з нагоди початку навчального року.
У 1907 р. першим ректором було обрано о. Єремію Ломницького. Його служіння як ректора тривало до 1915р. Достеменним є факт, що о. Єремія був талановитою людиною, який повністю віддавав свої сили, щоб вихованці семінарії виросли достойними священниками.
У 1917 р. Станіславівська духовна семінарія після подій I Світової війни відновила своє існування Єпископом Григорієм Хомишиним. Архієрей у 1918 р. призначив ректором о. Михайла Вальницького, каденція якого тривала по 1923 р.
Великою проблемою став брак покликань, а станом на 1918 р. понад 105 парафій потребували пароха. У цей період були висвячені 34 священнослужителі. У післявоєнні роки тривала криза, яка охопила усі сфери. Не винятком стала семінарія. Тому Єпископ Григорій Хомишин заохочував парафії Станіславівської єпархії жертвувати на потреби семінарії коштами та продуктами.
За час служіння Єпископа Григорія Хомишина третім ректором семінарії став о. д-р Авксентій Бойчук (1888-1971). У 1915 р. він був вже префектом духовної семінарії. З 15 червня 1923 р. о. д-р Авксентій зумів поєднувати обов’язки ректора семінарії, а також викладав для семінаристів пасторальне богослов’я, гомілетику, педагогіку та катехизм. Він був дуже щирим до братів-семінаристів, особливо до тих, хто був із бідних родин.
У 1944 р. радянська влада поставила на облік 39 студентів духовної семінарії й дала тимчасове звільнення від військової служби. Деякі документи засвідчують, що у 1945 році відбулися арешти семінаристів.
Того самого року вже був заарештований й сам ректор семінарії – о. д-р Авксентій Бойчук, а також Владика Григорій Хомишин (звільнений у 1955 році). Станіславівську семінарію комуністи закрили, все її майно та бібліотечні фонди конфіскували. Семінаристів та викладачів арештували й частину з них розстріляли в урочищі «Клязів» с. Посіч (Тисменицького району).
Впродовж 1990-1991рр. раніше заарештовані та розстріляні жертви були перепоховані в урочищі «Дем’янів Лаз» поблизу Івано-Франківська.
Навчання у підпільній семінарії відбувалося так, що за одним студентом чи кількома, закріплявся один священник, який давав їм навчальний матеріал та проводив таємні лекції. Саме навчання було індивідуальним майже для кожного студента й відбувалося по всій Івано-Франківській області. Кандидатів навчали таких дисциплін, як пасторальне та моральне богослов’я, історія Церкви, філософія, догматика, обрядовість, канонічне право, Святе Письмо, етика та спів.
Після майже півстолітнього існування в підпіллі у 1990 році розпочався новий етап історії духовної семінарії – відновлення її всебічної діяльності. Було призначено ректора – Преосвященного Владику Іринея Білика. Паралельно був заснований Івано-Франківський Теологічно-Катехитичний Духовний Інститут, в якому студенти здобували богословську освіту. Новий ректор запрошував освічених викладачів з-за кордону для проведення лекцій майбутнім священникам, а також місцевих освітян.
У 1994 році ректором стає о. д-р Софрон Мудрий, який повернувся із Риму до України. Завдяки його наполегливості, семінарія отримала велику будівлю на вул. Василіянок 64, а також на вул. Гарбарській 20 і 22. Владика Софрон вважав, що неодмінним елементом навчально-виховного процесу є заохочення семінаристів до активної праці. Софрон Мудрий був добрим духовним керівником і тому своїм прикладом показував, як майбутні священники мають єднатися з Богом у молитві.
Починаючи з 1994 року по сьогодні, формаційний заклад постійно розвивається, а кандидати до священства займаються різними видами служіння: харитативне служіння, соціальне служіння, місійне служіння, спів, катехизації, освітня та наукова діяльність, а головне — не забувають про духовну складову та молитву, адже лише у постійному зв’язку з Богом можна стати ревним душпастирем Христового виноградника.
Теперішнім ректором ІФДС є о. Тарас Путько. На цей момент при духовній семінарії постійно діють два братства, п’ять відділів та хор та октет. Зокрема, братство святого священномученика Йосафата, братство святого великомученика Димитрія (Центр душпастирювання силових структур), інформаційний центр, культурно-мистецька спільнота, літургійний відділ, спортивний відділ, екологічна спільнота, хор «Благовіст» та октет «Te Deum».
Здобуваючи богословську освіту в Івано-Франківській академії Івана Золотоустого, семінаристи продовжують досягати великих успіхів у різних наукових сферах й продовжують навчання закордоном, де здобувають наукові ступені. Завдяки цьому УГКЦ має чимало високоосвічених священників, які звістують Христове Євангеліє задля спасіння людських душ.
Семінаристи постійно катехизують на парафіях УГКЦ, проводячи пізнавальні уроки для дітей та молоді, поширюючи Боже Слово, як заповідав сам Ісус Христос.
Детальніше про історію та сучасність семінарії читайте
Інформаційний центр ІФДС