25 грудня Церква святкує Різдво Ісуса Христа — день, коли Бог приходить, щоб торкнутися людського життя. Різдво Ісуса Христа відкриває людству глибоку тайну Божої любові й смирення. У тиші Вифлеємської ночі світ отримав не лише Народженого Спасителя, а й новий сенс існування — Бог прийшов у світ, щоб бути поруч із людиною. Це народження не супроводжувалося земною славою, проте стало світлом, яке освітлює шлях кожному поколінню, нагадуючи, що справжня велич полягає в любові, жертві та надії на спасіння.
Різдво Христове — це момент, коли Бог перестає бути «далеким». Євангеліє свідчить: «Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йо. 1:14). Вифлеєм стає місцем зустрічі неба і землі, вічності й людської крихкості.
Бог приходить у світ без зовнішньої величі. Він не нав’язує себе силою, а довіряється людині. Першими Його бачать пастухи — ті, кого світ вважав непомітними. Різдво відкриває нову логіку Божого Царства. Тут не той великий, хто панує, а той, хто служить. Христос народжується убогим, щоб жодна людина не відчула себе забутою Богом.
Саме тому Різдво Христове — це не лише спомин про подію у Вифлеємі, а запрошення прийняти Бога в особисте життя. Христос народжується там, де є смирення, довіра і любов. Відкриваючи Йому своє серце, людина сама стає носієм світла для інших.
Навіть у часі війни Різдво залишається світлом надії. Народження Христа нагадує, що Бог приходить у світ не для слави, а щоб приносити мир і зцілення. Там, де панує страх і руйнування, Його любов запалює серця людей, закликаючи до милосердя, підтримки ближніх і віри в перемогу добра.
Стаття — бр. Олег Микитюк
Інформаційний центр ІФДС