Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослужіннях звертається до своїх вірних: “Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство” (Світильний з Утрені 3 січня). Це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані.
У цьому таїнстві Ісус Христос об’являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: “Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання” (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: “Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає” (Йо. 1, 29).
Празник Господнього Богоявлення належить до найдавніших і найбільших празників нашого церковного року. На окрему увагу заслуговує назва, історія та об’явлення таїнства Пресвятої Трійці. Ця подія стала першим явленням Трійці людству, звідси й назва свята — Богоявління.
Богоявління Господнє базується на описах у Євангеліях. Ісус Христос прийшов до Івана Хрестителя, щоб охреститися у водах річки Йордан. Цей вчинок був не потребою очищення, адже Ісус не мав гріха, а знаком смирення і підготовкою до Його місії на землі.
Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи й Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський († 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: “Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні та Святий Дух у виді голубинім, вказуючи на Христа”.
Стаття — бр. Ростислав Барбак
Інформаційний центр ІФДС