У середу, 3 липня, минає 108 років з дня відходу до вічності першого ректора Станіславівської духовної семінарії (тепер – Івано-Франківської духовної семінарії) – о. Єремії Ломницького.
У цій публікації пропонуємо історичну статтю, автором якої є преп. о. Йосафат Бойко, ВС, синкел у справах монашества Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та настоятель парафії свв. Кирила і Методія м. Івано-Франківськ.
Такі імена наших душпастирів, як о. Єремія Ломницький, Блаженномученики Григорій Хомишин, Симеон Лукач та Іван Слезюк, які своїм життям засвідчили вірність Христові і його Церкві, повинні жити в серцях і в пам’яті вірних нашої Архієпархії та надихати до гідного християнського життя. Якщо про блаженномучеників ми вже неодноразово читали, то особа о. Єремії не є назагал дуже відомою, тому у цій статті окреслимо основні віхи його біографії.
Про нього висловилася свого часу Блаженна Йосафата Гордашевська, перша сестра служебниця, співзасновниця Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії: «Знав Господь Бог потребу свого народу і вибрав одного чоловіка, який не боявся трудностей, не жалував праці і пожертвовання для слави Божої, який з великою надією на поміч Божу взявся до діла, і в своїх стараннях не спочив доти, доки не допровадив діла до кінця. Був се отець Єремія Ломницький – місіонер, василіянин».
Народився він 8 лютого 1860 року в селі Кавське на Львівщині, біля Дрогобича. Був найстаршим сином у священичій родині о. Михайла Ломницького та Марії з роду Гащиць. Під час Хрещення отримав ім’я Іван на честь св. Івана Золотоустого. У родині було шестеро дітей, серед яких 4 сини стали священиками. В 1870-1876 роках навчався у Львівській академічній та Дрогобицькій гімназіях. Відтак своє навчання продовжив у вчительській семінарії у Львові, після закінчення якої працював на посаді вчителя до 1882 року.
Відвідавши василіанський монастир у Добромилі, відкрив у собі покликання до монашого життя і вирішив вступити на шлях особливого служіння Богові. У вересні 1882 року вступив до новіціату отців Василіян і прийняв чернече ім’я Єремія.
У січні 1886 року прийняв таїнство Священства з рук єпископа Перемиського Івана Ступницького. У травні 1887 року у Добромильському монастирі склав вічні обіти. З 1889 по 1891 роки продовжував навчання у Краківській єзуїтській колегії, отримавши науковий ступінь з морального богослов’я. Після повернення з Кракова виконував обов’язки вчителя української мови та історії для молодих монахів у Добромилі, в інші часи провадив школи у Лаврові та в Бучачі.
Був відомим проповідником, маючи для цього особливий дар від Господа. Вже у 1889 році разом з іншими священиками провели першу народну місію в Галичині в місті Городку над Дністром. Він був доступним для простих вірних, глибокі речі передавав простими словами і за своє життя провів понад 50 місій.
Був співредактором молитовника для молоді «Гостинець», який був виданий у кількості понад 190 тисяч примірників, а також отець дописував у часописах «Богословський вісник» і «Місіонар».
В часі народних місій, у травні 1891 року, в с. Жужель Перемиської Єпархії до о. Єремії кілька дівчат звернулися до нього за порадою і допомогою, щоб вступити до монастиря. Саме це прохання дівчат стало висхідною точкою та натхненням для заснування першого в Галичині жіночого Згромадження – Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, які мали місію виховання діточок у парафіях міст і сіл.
Отець Єремія був їхнім проповідником і керівником, духовним отцем та опікуном, сестри йому щиро довіряли і він був для них великим авторитетом. Сестри утримували дитячі притулки та займалися вихованням дітей. Як натхненник ідеї заснування, він запропонував місцевому парохові о. Кирилові Селецькому, щоб той офіційно підтримав таке заснування. 28 серпня 1892 року згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії було засноване, а першою сестрою служебницею стала Йосафата Михайлина Гордашевська (нині Блаженна).
З 1904 по 1908 рік, за дорученням Митрополита Андрея Шептицького, о. Єремія здійснив декілька поїздок до росії, ставлячи перед собою особливу мету – привернути увагу російського уряду до становища УГКЦ на Холмщині і Підляшшю, а також від імені Митрополита побачити становище місцевих греко-католиків.
З 1907 по 1915 рік був ректором Станіславівської греко-католицької духовної семінарії. Викладав пасторальне богослов’я, риторику, гомілетику, катехитику та методологію. Студенти його шанували і любили. Цей заклад був відкритий тодішнім єпископом, нині Блаженномучеником, Владикою Григорієм Хомишиним і містився на вулиці Липовій (нині вул. Шевченка, 11), де сьогодні знаходиться Католицький ліцей святого Василія Великого. Як духовний батько семінарії, завжди цікавився справами та навчанням своїх вихованців, щотижня мав окрему конференцію, що стосувалася семінарійного життя і мети майбутнього священичого покликання. Отець Єремія був дуже освіченим священиком-монахом.
24 січня 1915 році у Станіславові отець-ректор був арештований російськими військами та 5 лютого вивезений на заслання в м. Симбірськ (нині Ульяновськ). Він мав можливість виїхати до Відня, але залишився, щоб «опікуватися сестрами та боронити їх перед солдатами», бо в той час російські війська наступили на наші землі, які належали тоді Австро-Угорщині.
Помер на засланні 3 липня 1916 року на 56 році життя, 34 році чернечого покликання та 30 священства, прийнявши перед смертю святі таїнства Покаяння, Євхаристії та Єлеопомазання. 5 квітня 2009 р. у Катедральному соборі Воскресіння Христового у м. Івано-Франківську відкрито беатифікаційний процес Слуги Божого о. Єремії Ломницького, ЧСВВ.
За матеріалами інтернет-ресурсу “Католицький оглядач”