Сьогодні наша Церква святкує Преображення Господнє

Завдання цього празника — звеличувати славну подію Преображення з життя Ісуса Христа, яке деякі святі Отці називають другим Богоявленням. Важливість події видно з того, що її записали аж три євангелисти: Матей, Марко й Лука. Тож погляньмо на подію Преображення, на установлення празника та на дух його богослужби.

«Величаємо Тебе, життєдавче Христе,
і вшановуємо пресвятого Тіла Твого
преславне Преображення»
(Величання на Утрені празника).

Традиція свята існувала вже в IV столітті, а, найімовірніше, й раніше. Саме в IV столітті рівноапостольна імператриця Олена побудувала на горі Тавор храм на честь Преображення. Тавор — це гора заввишки 588 метрів, розташована в Ізраїлі, за 9 кілометрів на південний схід від міста Назарета.

Згідно з переказами, саме на горі Тавор апостоли Петро, Яків та Іван побачили чудесне Преображення Господнє. Нині на вершині гори діють два монастирі, православний і католицький. Крім того, є згадки про це свято у повчаннях святих Єфрема Сиріна та Івана Золотоустого. Із VII століття до нас дійшло слово на Преображення Господнє святого Андрія Критського.

Святкуванням Преображення Господнього Церква урочисто сповідує і прославляє з’єднання Божества і людства в особі Ісуса Христа. Своїм Преображенням Господь благоволив уберегти своїх учнів від зневіри і звів їх до вищого сподівання серед лих, що їх спіткали у світі.

З богослужби празника випромінює духовна радість, подив Христовій величі, силі й славі та прослава Його Божества.

Господнє Преображення несе всім вірним неземну радість. «Все сьогодні сповнилося радістю, — співаємо на Утрені, — Христос преобразився перед учнями». А з тією радістю йде в парі великий подив для сили і слави переміненого Христа. «Перед Твоїми страстями, Господи, — каже стихира на Вечірні, — гора стала подібною до неба, а хмара, мов намет, над нею розіпнулася. Коли Ти преобразився, й Отець свідчив про Тебе, був там Петро з Яковом та Іваном бо мали вони бути з Тобою і під час твого засудження, щоб, бачивши Твої чудеса, не настрахалися Твоїх страждань Тому зволь і нам у мирі їм поклонитися, заради великої твоєї милости».

На Утрені читаємо: «На горі Тавор преобразився Ти, Ісусе, й осяйна хмара, мов тінь, розпростерлася, і Твоя слава покрила апостолів. Тому впали вони ниць на землю, неспроможні дивитися на світлість неприступної слави обличчя Твого, безначальний Спасе, Христе Боже. Ти, що тоді опромінив їх своїм світлом, просвіти душі наші».

Маючи перед очима славу Христового божества, свята Церква закликає своїх вірних, щоб духом вийшли на гору Тавор і були свідками Його переміни: «Прийдіть, — каже литійна стихира, — вийдім на гору Господню, у дім Бога нашого, і побачимо славу Його Преображення, славу як Єдинородного від Отця. Від світла приймім світло і, з душевним захопленням, оспівуймо Тройцю єдиносущну навіки».