Про празник Покрови Пресвятої Богородиці

Сьогодні, 1 жовтня, Свята Церква вшановує празник Покрови Пресвятої Богородиці. Східна Церква у своїх богослужбах підкреслює три найбільші привілеї Пресвятої Богородиці: Її Богоматеринство, Її вседівицтво та Її заступництво за нас перед Богом. І якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця українському народові. Наші князі, воїни, козаки й гетьмани радо вибирали Пречисту Діву Марію за свою покровительку й опікунку.

Отець Ієронім Якович Луцик у своїй книзі «Життя святих» про цей празник пише: «… І сотки літ тому, в хвилях для народа найтяжчих, коли люта орда клала трупом руске (українське) поле, на пепелищах руского майна катувала забраних в полон синів і дочок того бідного народа, і тоді, коли народ мусив муром стояти за свою долю і волю і за свої порабощені права, він всегда звертався до святого Покрова Твого, о Пренепорочна Діво Маріє; плакав і молив ся і простягав руки свої і сильною була його віра, бо знав, що омофором ласки Ти його окриєш».

Свято Покрови Пресвятої Богородиці встановлено на згадку про чудесне видіння святого Андрія Юродивого. Коли араби облягли Царгород, мешканці міста зібралися на всенічну молитву в храмі Богородиці на Влахернах. Серед них молилися святий Андрій та його учень Епіфаній. Після служби Андрій побачив Пресвяту Богородицю, осяяну світлом, у супроводі святих. Вона довго молилася, а потім простерла над людьми свій покров — мафоріон, як знак захисту. Видіння зникло, а вороги несподівано відступили. Місто було врятоване, а подія стала основою для встановлення празника.

У 1037 році князь Ярослав Мудрий офіційно проголосив Пресвяту Богородицю Заступницею і Покровителькою нашої держави і народу. Багатьом киянам і нині добре відомий переказ про те, що Київ доти стоятиме на землі, доки буде непорушним у Софійському соборі образ Божої Матері Оранти з руками, складеними у прохальній молитві за весь люд християнський.

Офіційною датою встановлення свята Покрови Пресвятої Богородиці на Русі вважається 1164 рік, коли Андрій Боголюбський – онук князя Володимира Мономаха, отримавши перемогу над ворогами, збудував Покровський храм в пам’ять про свого сина Ізяслава, що загинув у поході проти волзьких булгар.

У стихирах Вечірні й Утрені, у тропарі й каноні свята Церква виливає і оспівує свою дитинну любов, беззастережне довір’я в Її могутню опіку і швидку допомогу, а також превелике материнське милосердя. «Богородице чиста, — співаємо в першій стихирі великої вечірні, — ти велике заступництво для печальних. Ти скора помічниця, спасення й укріплення світу. Ти глибина милости, джерело Божої мудрости, для світу покров. Величаймо, вірні, і славімо невимовно її світлий омофор. Благодатна, радуйся з Тобою Господь, що подає світові велику милість».

Празник Покрову має службу великих свят зі Литією, але не належить до 12 великих празників. Він не має ані передсвяття, ані посвяття.

Святіший Отець Пій X в 1912 році сказав до нашого Єпископа Микити Будки такі слова: «Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Ісуса і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти».

Так, ми сильно віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що вона ніколи не опустить нас і заступиться за нами перед своїм Сином.