Святий Стефан — апостол, первомученик і архидиякон

Сьогодні, 27 грудня, свята Церква вшановує пам’ять первомученика Стефана. Про святого Стефана дізнаємося зі сторінок Біблії (Діянь 6–7). Ця постать дуже важлива: святий Лука, пишучи Діяння, присвячує Стефанові аж два розділи. Уже перед смертю він бачив відкрите небо, Божу славу й Сина Людського, Який сидить праворуч від Бога. Як і Христос, Стефан молився за вбивць і передав духа Отцеві. Це сталося близько 36 року в Єрусалимі, коли римський намісник Понтій Пилат був усунутий із посади, а новий іще не прибув.

Святий Стефан — це первомученик і взірець для всіх мучеників, тож і культ його найдавніший з усіх мучеників. Про точну дату його смерти достовірних відомостей немає. Свята Церква пам’ять про нього пов’язує з празником Христового Різдва, бо як перший Христовий мученик він мав дуже близьке відношення до Христа.

Спочатку і Східна, і Західна Церкви святкували празник святого Стефана другого дня після Різдва. Та коли у Східній Церкві з’явився звичай, за яким наступного дня після Різдва празнували Собор Пресвятої Богородиці, то у VII столітті пам’ять святого Стефана перенесли на третій день різдвяних свят. Західна Церква і до сьогодні святкує празник святого Стефана 26 грудня.

Стефан був наверненим еллінізованим євреєм із діаспори, про що свідчить грецьке ім’я та перебування саме в єврейському середовищі (Діянь 6, 1-6). Коли в єрусалимській спільноті виникла потреба окремого служіння для вдів і бідних, вибрали «сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрості» (Діянь 6, 3), серед яких був і святий Стефан. Служіння Стефана стосувалося двох сфер: дияконії та євангелізації. Завдяки вірі, благодаті й силі, які його наповнювали, Стефан «творив чуда й великі знаки в народі» (Діянь 6, 8).

У Діяннях наведена остання промова Стефана перед синедріоном, яка містить нову інтерпретацію Закону, переосмислення Старого Завіту в світлі смерті й Воскресіння Ісуса. На взірець Христа, Який пояснює учням Писання дорогою в Еммаус, Стефан вказує на таємницю хреста як центр історії спасіння. Це христологічне розуміння Старого Завіту та пророкування про кінець культу Єрусалимського храму провокує синедріон каменувати Стефана.

Політична ситуація дала можливість учинити самосуд і розпочати переслідування християн. Смерть Стефана приносить плід — її свідком був Савло, який згодом став Апостолом народів.

Над усіма нами тяжить обов’язок бути християнами не тільки з назви, а вірно й мужньо завжди визнавати свою віру словом, ділом, усім життям, а при потребі навіть життя віддати за неї. І якраз святий первомученик Стефан дає нам гарний приклад мужнього й героїчного визнання своєї віри.