У неділю, 29 березня, тисячі вірних Івано-Франківської Архієпархії разом із духовенством взяли участь у Архієпархіальній Хресній дорозі, яка відбулася на батьківщині блаженного Симеона Лукача — у селі Старуня. Розважання над кожною стацією Хресної дороги глибоко перепліталися між собою та по-особливому відчувалися у світлі подій, які сьогодні переживає наша Батьківщина-Україна. Очолив моління Владика Гліб Лончина, Єпископ-емерит УГКЦ. До моління долучилася вся спільнота Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата на чолі з ректором о. Тарасом Путьком.
Про це інформує Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
На молитву Хресної дороги зібралися працівники Архієпархіальної курії та різних структур Архієпархії, отці проводу семінарії, брати-семінаристи ІФДС, численні вірні разом із душпастирями, молодь і діти, військовослужбовці, родини полеглих Героїв, волонтери, ветерани, представники влади й силових структур, а також енергетики.
Головним наміром Хресної дороги стала спільна молитва за утвердження справедливого миру в Україні, повернення полонених, віднайдення зниклих безвісти та зцілення ран, які завдала нашому народу війна.
Розпочалася Хресна хода зі вступної молитви, яку виголосив Владика Гліб Лончина: «Сьогодні ми, Твій стражденний народ, стоїмо перед Тобою, обтяжені смутком втрат та страхом непевності. Прийми нас на цю Хресну дорогу разом із Тобою, з’єднай наші страждання з Твоїми стражданнями, наші сльози — з материнським болем Твоєї Пречистої Матері, наші падіння — з Твоїми падіннями під хрестом. Нехай кожна стація цієї Хресної дороги нагадує нам, що Ти не стоїш осторонь нашого горя, а йдеш поруч, несеш наш хрест разом із нами, співстраждаєш кожному пораненому серцю».
Під час Хресної дороги вірні роздумували над страстями Христа, співвідносячи їх із болем українського народу, а хрест почергово несли священнослужителі, військовослужбовці, медики, ветерани, родини загиблих Героїв, молодь та представники різних спільнот, зокрема семінаристи.
Особливо зворушливими стали слова з ХІ стації: «Україна сьогодні розіп’ята на хресті несправедливості, і цей шлях пролягає через серце кожної людини. Це шлях вдів, які замість теплих обіймів чоловіка тримають у руках холодний прапор та відзнаки з домовини. Це крик сиріт, чиє дитинство було розірване свистом ракети, і чиї очі передчасно стали мудрими й опечаленими. Ми бачимо Христа в полонених, над якими знущаються, роздягають їх не лише з одягу, а й з людської гідності, проте не здатні зламати їхній дух. Ми впізнаємо Його в тих, хто зник безвісти — у тій нестерпній тиші телефонів, що не відповідають, у тому завислому між небом і землею болю рідних, які не мають місця до якого можна прийти на зустріч, лише невгасиму надію».
«Розп’ята Україна — це не завершення, це шлях до воскресіння, де кожна родина знову збереться за одним столом, де полонені повернуться додому, а пам’ять про тих, хто віддав життя, стане фундаментом нової, вільної країни. Бо любов, випробувана вогнем і хрестом, сильніша за смерть», — мовилося у розважаннях.
Наприкінці моління Владика Гліб Лончина поблагословив присутніх частинкою Чесного і Животворчого Хреста Господнього, а також вони могли отримати помазання освяченим єлеєм і благословення мощами блаженного Симеона Лукача.
Інформаційний центр ІФДС