6 жовтня наша Свята Церква вшановує пам’ять святого апостола Томи — одного з Дванадцятьох апостолів Ісуса Христа.
У Євангелії від Івана Тома постає як людина, яка не боїться запитувати. Це проявлялося коли Ісус говорив учням про Свою дорогу, де Тома прямо запитав: «Господи, не знаємо, куди Ти йдеш. Як же можемо знати дорогу?»
Ісус відповідає йому словами, які стали одними з найвідоміших у Євангелії: «Я — дорога, і правда, і життя».
Але найбільше Тома відомий подією, яка сталася після Воскресіння. Коли Ісус уперше з’явився апостолам після Воскресіння, Томи з ними не було.
Коли інші сказали йому: «Ми бачили Господа!», він не зміг одразу повірити. Тома відповів, що хоче побачити рани від цвяхів і доторкнутися до них.
Через вісім днів Ісус знову прийшов до учнів. Цього разу Тома був серед них. Христос не дорікнув йому за сумнів, а сказав: «Подай сюди твій палець і глянь на Мої руки… і не будь невіруючим, але віруючим». Тоді Тома промовив: «Господь мій і Бог мій!»
Це одна з найсильніших сповідей віри у Євангелії. Тома сумнівався, але його сумнів привів його до особистої зустрічі з Христом і до глибшої віри.
Після Вознесіння Господа апостоли розійшлися проповідувати Євангеліє. Давня християнська традиція пов’язує апостола Тому з проповіддю на Сході, особливо на теренах Індії. Там християнські громади, які називають себе християнами святого Томи, зберігають пам’ять про нього як про свого апостола. Також там збудована церква Святого Томи.
Тома не був ідеальним апостолом. Він мав питання, страхи й сумніви, але це не завадило Христові покликати його і послати на проповідь.
Його історія нагадує нам, що покликання не означає, що людина ніколи не сумніватиметься. Важливо не втекти від Бога через свої сумніви, а принести їх
Можливо, саме наша дорога віри іноді починається не з відповіді, а саме з чесного запитання.
Інформаційний центр ІФДС