18 жовтня наша Церква вшановує пам’ять святого апостола і євангелиста Луки. Він був людиною, яка присвятила свої здібності служінню Богові та людям. Лука не належав до числа дванадцятьох апостолів, однак став одним із найважливіших свідків життя і проповіді Ісуса Христа.
Апостол Павло згадує Луку у своєму Посланні до колосян, називаючи його лікарем: «Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас» (Кол. 4,14 ). Це коротке свідчення відкриває нам цікаву рису його покликання: Лука мав фах, який допомагав людям у їхніх стражданнях, але згодом присвятив себе також служінню Христові.
Лука супроводжував апостола Павла в частині його місіонерських подорожей. У Другому посланні до Тимотея Павло пише: «Один Лука зо мною» (2 Тим. 4,11 ). За цими словами можна побачити вірність людини, яка не залишила свого співпрацівника в час випробувань.
Церква вшановує Луку як автора одного з чотирьох Євангелій і книги Діянь апостолів. У його Євангелії особливу увагу приділено милосердю Ісуса, турботі про бідних, прощенню грішників і тим, кого суспільство часто відкидало. Саме в Євангелії від Луки знаходимо притчі про милосердного самарянина та блудного сина.
Церковне передання також пов’язує святого Луку з іконописанням, однак достовірних історичних доказів того, що конкретні збережені ікони написані його рукою, немає.
Його приклад показує нам, що не завжди Бог кличе людину відмовитися від усього, що вона вміє. Іноді Він запрошує використати вже отримані здібності для більшого добра. Лука служив людям як лікар, а своїм словом і працею допоміг багатьом поколінням християн пізнати Ісуса Христа.
Приклад Луки нагадує: наше покликання може розкриватися через звичайні таланти, вірність людям і готовність служити там, де ми найбільше потрібні.
Інформаційний центр ІФДС