Сьогодні, 8 листопада, Свята Церква вшановує пам’ять святого Великомученика Димитрія Солунського – покровителя воїнів та захисника від нападів. Цей святий займає особливе місце в нашій Церкві.
Народився святий у місті Солуні, у Греції, у сім’ї «таємних християн». Батьки хрестили його та настановляли у твердій християнській вірі. Батько святого займав посаду Римського консула, помер тоді, коли той досяг повноліття. Це було за правління Максиміана Галерія, і тогочасний правитель одразу після смерті батька назначив Димитрія на його місце головним воєводою та володарем Фесалонійської області.
Головним обов’язком св. Димитрія був захист краю від ворогів, проте імператор вимагав від нього, щоб він також винищував християн. Замість цього святий почав відвертати людей від язичницьких звичаїв та, навпаки, навертати до християнства. Димитрій не приховував цього і тільки прямо визнавав свою віру.
Невдовзі, коли імператор Максиміан про це дізнався, він прибув до Солуні, де Димитрій визнав перед ним свою віру та засудив язичництво, після чого кесар наказав вкинути його до в’язниці.
В увʼязненні Димитрій благословив свого вихованця Нестора на боротьбу з тогочасним непереможним гладіатором Цісаря. Святий Нестор вийшов на бій проти Лія із хрестом в руках, переміг, та вбив його. Це спасло дуже багато християн, та довідавшись про благословення Димитрієм Нестора, цісар наказав воїнам вбити його, проколовши тіло списами. Після цього його було кинуто голодним звірам, але солуняни таємно забрали тіло та поховали його. Ці події відбулись у 306 році після Різдва Христового.
Після смерті св. Димитрія його слуга Луп, взявши криваву ризу та перстень мученика, почав ними зцілювати багатьох хворих.
За часів правління імператора Констянтина (324-337 роки) над могилою Димитрія збудували храм, а через 100 років після цього було знайдено його нетлінні мощі, біля яких пізніше відбувалось безліч зцілень.
Під час нападу на місто Солунь святий з’явився на стіні міста, і стотисячне військо відступило. З «Житія» святого Димитрія відомо, що він рятував та звільняв полонених та допомагав їм дістатись до Солуні.
З VII століття мощі святого почали мирото́чити, і з цієї причини Великомученика найменували Мироточивим.
В Україні Димитрія почитають особливо, так у 1057 році київський князь Ізяслав Ярославович заснував у Києві монастир, присвячений святому. У 1197 році князь Всеволод Юрійович отримав у дар з міста Солуні – ікону, написану на дошці з труни Великомученика, та його сорочку. Дошка також була мироточивою, а саме миро – цілющим. Згодом цю ікону вивезли до міста Володимира. Цікавим фактом є те, що ці двоє князів при хрещенні отримали ім’я Димитрій на честь святого.
В наших реаліях не буде зайвим молитись про заступництво великомученика Димитрія Солунського у війні з росією, отож молімося, вірно та просімо, щоб у нашій країні настав довгоочікуваний мир та перемога.
Підготував бр. Юліан-Володимир Романчук