«Величаємо Тебе, Пренепорочна Мати Христа Бога нашого, і славимо Твоє всеславне Успення»
(Величання празника)
Празник Успіння Пресвятої Богородиці належить до Дванадесятих свят, і є останнім великим святом цього церковного року. Наступного року подію спогадуватимемо 15 серпня — за новим стилем календаря.
Це свято нагадує нам про сумну подію смерті, проте все ж належить до радісних празників, адже цього дня Діва Марія у своєму Успінні була взята до неба тілом і душею, тобто перейшла до вічної слави Свого Сина – Господа нашого Ісуса Христа. Від цього моменту всі християни одержали у небі могутню Заступницю та Покровительку.
Відомості про те, що Марія, мати Ісуса Христа, була взята на небо після смерті, опираються на апокрифічні та релігійні тексти Отців Церкви, які поширювались серед ранніх християнських спільнот. Ці тексти доповнювали біблійні події, детальніше описуючи життя Пресвятої Діви.
Свято Успіння має глибокий символічний зміст. Успіння Марії сприймається як перехід до вічного життя, що відображає надію християн на воскресіння й вічне спасіння, підкреслюючи велич Божого милосердя та плану спасіння для всього людства.
Офіційне визнання свята Успіння Богородиці як церковного догмату відбулося у XX столітті. У 1950 році Папа Пій XII оголосив апостольську конституцію “Munificentissimus Deus”, у якій було офіційно встановлено, що Діва Марія після завершення свого земного життя була взята на небо душею та тілом.
Свято Успіння Пресвятої Богородиці є важливим моментом для християнської духовності та віри, адже воно нагадує нам про вічність духовних цінностей, милосердя та надію на вічність із Всемилостивим Богом.
Підготували бр. Юліан-Володимир Романчук
та бр. Володимир Бурдиляк