«Коли розчарована й розбита людина приходить до храму, її повинен зустріти священник, який, як пророк, має запалити у її серці надію. Християнська надія не розчарує, бо ґрунтується на впевненості, що ніщо, ніхто й ніколи не зможе нас відлучити від Божественної любові». З такими словами у суботу, 22 лютого, до семінаристів Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата звернувся о. Йосафат Бойко, ВС, під час перших у 2025 році днів духовної віднови.
Другий день духовної віднови розпочався з молитви Утрені. Відтак семінарійна спільнота молилася на Божественній Літургії, яку очолив реколектант — о. Йосафат Бойко, ВС, у співслужінні ректора семінарії о. Тараса Путька, а також духівників о. Романа Кандрача та о. Ярослава Шмадила.
Під час Літургії о. Йосафат виголосив другу науку, у якій говорив про чесноту надії. Як зазначив реколектант, семінаристи, як майбутні душпастирі, покликані виконувати цю важливу «пророчу місію»: вселяти Божу надію в серця людей. «Щоб передати надію іншим, ми повинні самі нею перейматись та нею жити», — наголосив священнослужитель.
«Кожна людина має надію. В серці кожного живе надія як бажання та очікування добра, навіть якщо невідомо, що принесе прийдешній день», — такі слова Святішого Отця Франциска Папи Римського із послання на Ювілейний 2025 рік зачитав о. Йосафат, підкресливши, що священник завжди повинен плекати у собі чесноту надії, щоб коли розбита та розчарована людина, ввійшовши до храму, могла знайти розраду від Бога, а Його знаряддям у такій ситуації може стати сам душпастир.
Третю науку о. Йосафат розпочав з повчання про принцип, що «якщо людина не живе так, як думає, то вона почне думати так, як живе». Власне, цим він доповнив свою другу науку про Божу чесноту – надію, роздумуючи про гріхи проти неї: надмірну надію та безнадію на Бога.
Роздумуючи про любов, реколектант зазначив, що вона для людини є не опцією, а новозавітною Заповіддю, яку дав нам сам Ісус Христос: необхідно любити Бога й ближнього.
Проповідник акцентував увагу на перевазі любові в нашому житті: «Ми повинні навіть через зусилля любити ближнього і бачити в ньому Христа. Бо що б ми не робили в нашому житті, але якщо не мали б любові, ми були б — ніщо: “…Якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо” (1 Кор. 13:2)».
Пізніше семінаристи молилися Велику Вечірню, яку очолив духівник о. Ярослав Шмадило. У своїй останній науці о. Йосафат Бойко підкреслив значущість ролі Третьої Особи Божої – Святого Духа в нашому житті.
«Роль Святого Духа в житті полягає у постійному нагадуванні про все те, що Бог нам об’явив, а також у веденні всіх до спасіння, оскільки, як сказано у Святому Письмі: “Воля Божа — святість ваша”», — мовив отець-реколектант.
Крім того, проповідник вказав п’ять основних дій Святого Духа щодо людини, які ми маємо відстежити простежити у своєму житті:
«Святий Дух — це натхненник нашого духовного життя. Він є Тим, Хто просвічує наш розум, формує нашу волю, допомагає тримати нас у доброму стані, а також завжди об’єднує та будує наше духовне життя», — зазначив о. Йосафат.
Насамкінець о. Ярослав Шмадило від імені ректорату та семінарійної спільноти подякував реколектанту за глибокі науки, а дні віднови духа завершилися спільним виконанням молитви «Під Твою Милість» та благословенням освяченою водою.
Стаття — бр.
Володимир Бурдиляк, бр. Максим Олійник, бр. Ростислав Барбак, бр. Юрій Гураль
Фото — бр. Назар
Лемик
Інформаційний центр
ІФДС