У четвер, 31 жовтня, минає 10-а річниця з дня упокоєння Владики Софрона Мудрого, ЧСВВ (1923 – 2014 рр.) — видатної постаті Української Греко-Католицької Церкви, який залишив вагомий внесок як у розвиток Церкви Христової, так і в академічну богословську спадщину, будучи ректором Української папської колегії у Римі, ректором Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата та Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту, а згодом Єпархом Івано-Франківським УГКЦ. З нагоди 10-ліття від дня його упокоєння пропонуємо вам ознайомитися з основними віхами життя й служіння цього великого церковного діяча й духовного лідера.
«Вчорашній день вже не мій. Завтрашній день ще не мій. Але нинішній день мій. Отже, кожний нинішній день стараюся проживати всю повноту злуки з Богом, з Його святою волею і, де можливо, творити добро й уникати зла. Це філософія мого життя», — так говорив Владика Софрон.
Софрон Мудрий (світське ім’я Степан Мудрий) народився 27 листопада 1923 року в м. Золочеві, де й здобув початкову та середню освіту. Відтак впродовж 1942–1944 років вивчав електричну інженерію. Опісля, в 1945–1948 роках продовжив її вивчення у м. Аугсбург (Німеччина), де й отримав диплом інженера електрики. У 18 років після побачених катувань та вбивств під час червоного терору на Золочівщині твердо вирішив посвятити себе служінню Господу.
Під час війни Степан опинився в Німеччині, звідки мігрував до США у м. Давсон (штат Пенсильванія, США), де 18 лютого 1949 року вступив до монастиря отців-василіян. Протягом навчального 1950–1951 року розпочинає вивчати філософію та богослов’я у м. Глен-Коув (штат Нью-Йорк, США), а продовжує у м. Мондер (провінція Альберта, Канада) у 1951–1952 навчальному році. Відтак, знову повертається до рідного університету у м. Глен-Коув, де й вчиться у 1952–1954 роках. 14 січня 1955 року бр. Степан Мудрий склав вічні обіти у Чині святого Василія Великого та взяв собі ім’я Софрон.
Завдяки своїм непересічним здібностям до навчання, у 1955 році Софрон Мудрий направився до Риму (Італія) в Папський Григоріанський університет, де в 1959 році одержав ліцензіат із богослов’я. Опісля, продовжив навчання у Папському Латеранському університеті, вивчаючи канонічне право. Ці студії також увінчалися науковим ступенем — у 1964 році Софрон Мудрий став доктором канонічного права. У 1966–1968 роках він навчався у Папському Східному інституті та отримав ще ліцензіат із східного канонічного права у 1968 році.
У 35 років став священником. 25 грудня 1958 року владика Іван Бучко, Апостольський візитатор для українців-католиків у Західній Європі, уділив Софронові Мудрому Таїнство Священства.
Впродовж 1960–1974 років здійснював служіння віце-ректора Української Папської колегії святого Йосафата у м. Рим, а з 1974 по 1994 роки — ректора цього ж навчального закладу. Окрім цього, о. Софрон Мудрий був професором Папського Східного інституту, викладаючи східне канонічне право.
З 1965 до 1994 року працював в українській службі «Радіо Ватикан». Його радіопроповіді підтримували дух українців по всьому світу, а найбільше 1 в атеїстичній радянській Україні.
На 71-му році життя преосвященний Софрон Мудрий повернувся в Україну. Коли восени 1994 року Владика Іриней Білик, ректор ІФТКДІ, поїхав на поглиблені студії з богослов’я у Папський університет «Анжелікум», правлячий єпископ Івано-Франківської Єпархії Владика Софрон Дмитерко призначив новим ректором закладу о. Софрона Мудрого, ЧСВВ, доктора канонічного права, попередньо проконсультувавшись із Протоархімандритом ЧСВВ о. Ісидором Патрилом. Обираючи о. Софрона на посаду ректора закладу, до уваги було взято його попередній досвід діяльності, коли він був ректором Української Папської колегії святого Йосафата у Римі.
Цього ж року його призначили ректором Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата. Його управління відзначилося реформуванням та модернізацією навчального закладу. Завдяки йому семінарію отримала велику будівлю по вулиці Василіянок 64, що дало змогу повноцінно провадити формаційний процес. Софрон Мудрий активно працював над розвитком навчальних програм, що включали як богословську, так і гуманітарну підготовку, з особливим акцентом на виховання майбутніх священиків у дусі патріотизму та вірності своїй Церкві.
Маючи великий досвід керування вищим навчальним закладом, Архієрей вивів на новий високий науковий рівень ІФТКДІ, де студенти-богослови отримували якісну богословську освіту, а кращі з них — продовжували навчатися у європейських закладах, поглиблюючи свої студії.
12 травня 1996 року о. Софрон Мудрий отримав архієрейську хіротонію, а відтак ще з більшим ентузіазмом продовжив розвивати духовний інститут й семінарію.
У 2000 році він реформував ІФКТДІ в Івано-Франківську теологічну академію (з 2018 року — Івано-Франківська академія Івана Золотоустого), яка стала центром теологічної освіти й богословських досліджень у регіоні. Під керівництвом Владики Софрона академія перетворилася на один із провідних осередків богословської науки в Україні.
У 1997 році Софрон Мудрий був призначений Єпископом Івано-Франківської Єпархії УГКЦ. Він активно займався архіпастирською діяльністю, а також сприяв духовному відродженню єпархії після років радянських переслідувань. Його діяльність охоплювала також розбудову церковної інфраструктури, підтримку соціальних ініціатив і плекання духовного життя вірних.
Владика Софрон залишив по собі глибокий слід у розвиток УГКЦ, зокрема в академічній сфері. Його зусилля щодо реформування духовної освіти в Україні вплинули на виховання багатьох поколінь священиків. Його внесок у розвиток богословської науки і його приклад як глибоко віруючої та освіченої людини є важливою частиною спадщини УГКЦ.
Всього за час свого єпископства рукоположив понад 160 священиків. Преосвященний Владика Софрон написав багато богословських праць, випустив українською мовою понад 150 релігійних фонокасет, грамплатівок, відеофільмів.
Владика Софрон також плекав екуменічну діяльність задля плекання єдності християн. Він наголошував на важливості міжконфесійного діалогу, де кожна сторона може висловити свої погляди та почути інших. Софрон Мудрий вважав, що цей діалог повинен базуватися на любові та повазі, а також на готовності визнавати минулі помилки та прагнути до примирення.
У своїх екуменічних зусиллях Владика Софрон працював із представниками Православної Церкви, а також з іншими християнськими конфесіями в Україні. Він активно підтримував ініціативи, які сприяли об’єднанню зусиль різних християнських церков задля спільного служіння суспільству, наприклад, в освітній, культурній та соціальній сферах. Його діяльність також мала міжнародний вимір: Софрон Мудрий представляв Українську Греко-Католицьку Церкву на численних зустрічах, присвячених екуменізму, де відстоював ідею спільної християнської ідентичності.
З нагоди 10-ї річниці упокоєння Владики Софрона Мудрого заохочуємо вірних Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, а також всіх тих, хто знав єпископа, вшанувати його пам’ять і роздумати про його великий внесок у церковне та духовне життя України.
Інформаційний центр ІФДС за матеріалами наукового вісника Івано-Франківської академії Івана Золотоустого «Добрий Пастир», сайту Синоду Єпископів УГКЦ та інформаційної сторінки «Збруч».
Стаття — бр. Ростислав Барбак
Інформаційний центр ІФДС за матеріалами наукового вісника Івано-Франківської академії Івана Золотоустого «Добрий Пастир», сайту Синоду Єпископів УГКЦ та інформаційної сторінки «Збруч».