У понеділок, 8 вересня, наша Свята Церква відзначає празник Різдва Пресвятої Богородиці – подію глибокої духовної радості, яка підкреслює роль Богородиці у Божому плані спасіння людства, нагадуючи вірним про гідність та святість Її життя і покликання.
Основний та глибокий зміст свята підкреслює тропар: «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш. Він, розрушивши клятву, дав благословення і, ударемнивши смерть, дарував нам життя вічне».
Історія встановлення цього празника бере початок з давніх апокрифічних текстів, зокрема Протоєвангелія Якова, у якому описується благословенне народження Марії. Хоча апокрифи не входять до Святого Письма, однак вони відображають традиції та вірування ранньої Церкви і є джерелом для багатьох празників східного і західного християнства.
Це свято особливо торжественне, оскільки знаменує радість святих Йоакима і Анни — праведних батьків Марії, які не могли тривалий час мати дітей, але не опустили рук, натомість ревно підносили свої молитви за дар батьківства. Вислухані молитви стали доказом Божого Провидіння у спасінні людства.
Ім’я «Марія» — це знак чистоти і благодаті, яку Вона несла як обрана для великої місії — народити Спасителя світу. Різдво Діви Марії — це знак надії, що навіть у темні часи є світло, яке запалює Господь у нашому житті.
Празник Різдва Пресвятої Богородиці поширився зі Сходу на Захід, твердо закріпившись у церковному календарі і запроваджуючи, таким чином, цикл дванадцяти великих свят у церковному році. Свято є днем всесвітньої радості, оспіваним у богослужіннях і святоотцівських проповідях, адже саме через Марію прийшло у світ спасіння — Ісус Христос.
Стаття — бр. Юрій Гураль
Інформаційний центр ІФДС