21 листопада наша Церква торжественно відзначає одне із найбільших свят у році – Введення у храм Пресвятої Богородиці. З історичних джерел довідуємося, що коли Марії виповнилося три роки, Йоаким і Анна вирішили дотримати свою обітницю, привівши Пречисту Діву до Божого храму. Пресвяту Богородицю супроводжували урочистою процесією багато людей, несучи запалені свічки, а також виконуючи священні пісні. Кульмінацією цією події стала зустріч первосвященника Захарії з Марією при храмі.
Якраз тоді, за легендою, відбувалася дивовижна річ, коли під час зустрічі із Захарією, незважаючи на великі та високі сходи, трирічна Діва Марія самостійно та без зусиль впевнено подолала їх.
Історичний контекст цього свята сягає перших століть християнства. Вже у IV столітті святитель Григорій Ніський згадує цю подію, що свідчить про її важливість для ранньої Церкви. Офіційного статусу свято набуло в VIII столітті завдяки Константинопольським патріархам, які остаточно затвердили його богослужбову значимість.
Символічне та глибоке значення цього празника гарно описує Стихира Вечірні: «Днесь Боговмістимий храм Богородиця у храм Господній приводиться і Захарія її приймає. Днесь святая святих радується, і хор ангельський таїнственно торжествує. З ними і ми днесь празнуючи, з Гавриїлом закличмо: радуйся, благодатна. Господь з Тобою, ти маєш велику милість».
Свято Введення у храм стає не лише спогадом про історичну подію, але й духовним прикладом жертовності та покори Марії Господу Богу, демонструючи це своїм праведним життям.
Отже, сучасні батьки, за прикладом праведних Йоакима та Анни повинні виховувати дітей у дусі посвяти та служіння Богові, Церкві та народові змалечку, оскільки родина — це фундамент духовного становлення особистості.
Стаття — бр. Юрій Гураль
Інформаційний центр ІФДС