Сьогодні, 28 квітня, наша Церква відзначає урочисте дванадесяте свято – Вхід Господній в Єрусалим, який знаменує тріумфальний в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму за тиждень до Його мук, розп’яття на Хресті та світлого Воскресіння.
Витоки святкування Входу Господнього в Єрусалим сягають III століття. Згідно зі стародавнім звичаєм, у цей день вірні збиралися на Оливній горі біля храму Христового Вознесіння. Після богослужінь та читання євангельського оповідання на честь Входу Христа, усі організовували символічну ходу до Єрусалиму з пальмовими чи оливковими гілками в руках, співаючи гімни та викрикуючи «Осанна». Цим вони намагалися наново пережити події євангельської розповіді.
Процесію очолював єпископ, що символічно їхав на ослиці, як «Alter Christus». Невдовзі традиція почала поширюватися на всю Східну Церкву.
У богослужіннях цього свята зберігається звичай благословляти та роздавати вірним гілки пальми та оливи як символи перемоги, миру.
Враховуючи помірний клімат на теренах України, ми використовуємо вербове гілля.
Це Господське свято має глибоке та духовне значення – воно нагадує вірним про мінливість людської слави та нестійкість суспільних емоцій. Ті самі люди, що привітали Христа як довгоочікуваного Месію і Царя, згодом відреклися від Нього і вимагали розп’ясти. Цей празник готує християн до роздумів над муками Спасителя, акцентуючи, що до Воскресіння і вічної радості неможливо увійти, не пройшовши власної хресної дороги та випробувань, як це зробив Господь.
Отже, Вхід Господній в Єрусалим має на меті прославлення Христа як Месію, але водночас закликає вірних приготуватися до переживання Його страстей, аби згодом розділити з Ним славу Воскресіння.
Стаття – бр. Юрій Гураль
Інформаційний центр ІФДС