«Різдво Твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися Тобі – Сонцю правди,* і пізнавати Тебе – Схід з висоти.* Господи, слава Тобі».
Із тропаря празника
В історії людства є багато подій, які можуть змінювати все, однак Різдво Христове — це подія, що розділила час на «до» і «після». Коли у вертепі народилося Немовля, мало хто міг збагнути всю велич цієї миті, що сам Бог прийшов на землю і став людиною, щоб відновити первісний образ людини.
У ранні роки християни святкували цю подію 6 січня разом із святом Богоявління, проте в IV столітті Західна Церква вирішила відзначати Різдво 25 грудня, щоб протиставити його поганському святу бога сонця.
Святі Отці Церкви, роздумуючи над таїнством Різдва, особливо підкреслюють три його аспекти. Перший — це неймовірна велич події: Творець всесвіту стає частиною свого творіння. Другий — це спосіб, яким Бог приходить у світ: не в розкішних царських палатах, а в убогому вертепі; не в силі та славі, а в немочі Немовляти.
«Вгорі Цар, а вдолі наймит. Вгорі багатий, а вдолі вбогий», — говорить святий Атанасій Великий. І третій аспект — це невимовна радість, яка супроводжує цю подію, бо з народженням Христа людство отримало надію на спасіння.
Особливо вражає контраст між величчю Бога і Його добровільним приниженням. Той, хто тримає світ, сам потребує материнських рук. Той, хто дає життя всьому, приймає молоко з грудей Марії. І це не просто красиві образи — це урок для всіх нас.
Святий Єфрем Сирин виводить з цього практичні настанови: якщо Бог так смирив себе, то як можуть праведники гордувати грішниками? Якщо Владика Всесвіту став слугою, то як можуть пани не любити своїх слуг? Якщо багатий став убогим, то як можуть заможні не допомагати бідним?
Різдво — це не просто історична подія. Це радикальна переоцінка всіх цінностей, де найвище виявляється в найнижчому, де велич проявляється через приниження, де Бог показує, що справжня любов — це завжди жертва. І саме тому це свято нагадує нам не тільки про народження Христа, але й про те, якими ми самі покликані бути.
Стаття — бр. Юрій Гураль
Інформаційний центр ІФДС