5 лютого в Івано-Франківській духовній семінарії ім. свщмч. Йосафата завершилися дні духовної віднови. Основною метою реколекцій були пошуки Ісуса Христа духовними очима свого серця для поглиблення стосунків з Ним. Виголошував науки о. Йосафат Фітель, ЧСВВ.
Під час другої науки проповідник наголосив на перешкодах, які не дозволяють підтримувати нам тісний зв’язок з Ісусом, та розповів, як їх долати. «Що мені перешкоджає побачити Ісуса? Це егоцентризм, тобто зосередженість на собі. Кожна дитина народжується з притаманним їй егоїзмом, який виявляється у задоволенні найважливіших життєвих потреб. Але зріла та свідома людина покликана перетворити свій егоцентризм на служіння Богу, цілковите віддання себе Йому. Якщо я бачу Ісуса, це означає, що в центрі мого життя є любов, яка є початком свободи», – зазначив о. Йосафат. Крім того, людина має щиро довірятися Богу. Віра – це не почуття, а стан людини, її фундаментальний вибір, тому кожного дня ми покликані обирати Ісуса. Окрім цього, реколектант зазначив, що священик є сильним тоді, коли тримає постійний зв’язок з Богом.
У наступній науці о. Йосафат виокремив важливість побудови духовного зв’язку з Христом, прив’язання до Нього усім своїм єством. «Духовна сила не в тому, хто прив’язується до людей та речей, а в тому, хто прив’язується до Ісуса. Така людина є вільна, щаслива та ділиться з іншими своєю радістю. Дивлячись на Ісуса та отримуючи особистий духовний досвід, який є дуже цінним, будуємо сильну християнську спільноту», – наголосив проповідник.
Темою останньої науки були роздуми про те, як залишитися вірним аж до смерті та як витримати до кінця у християнському покликанні. Запорукою цього є непохитне довір’я до Ісуса Христа, з Яким ми покликані бути вічно у небі.
Наприкінці реколекцій вся спільнота помолилась в наміренні Святішого Отця, опісля о. Йосафат уділив всім присутнім повний відпуст. Під спів колядки о. Йосафат поблагословив свяченою водою всю семінарійну спільноту. Одразу після цього бр. Олексій Стронський, префект семінарії, висловив теплі слова подяки отцю-реколектанту за глибокі й щирі духовні розважання, які торкнулися серця кожного присутнього під час днів духовної віднови.
