Сьогодні наша Церква відзначає одразу два свята — Обрізання Господа Нашого Ісуса Христа та святого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської.
«Як сповнилось вісім днів, як мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що Йому дав ангел, перш ніж він почався в лоні» (Лк. 2, 21).
В Ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Мало велике значення для євреїв, оскільки це знаменувало їхній союз з Богом:
«Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, і це буде знаком союзу між мною і вами. На восьмім дні життя мусить бути обрізане в вас кожне хлоп’я, у ваших поколіннях» (Бут. 17, 11-12).
Не мусіли Христа обрізати за цим законом, адже він був Богочоловіком – Божим Сином, та матір Ісуса – Пресвята Богородиця та Його опікун – св. Йосиф у покорі виконали цей старозавітний припис, щоб показати людям обов’язковість виконання Божих настанов.
Також цього дня вшановуємо пам’ять Василія Великого.
Народився святий Василій Великий (330-379) у Кападокії в благочестивих батьків. Здобув добру освіту у м. Афіни, де він навчався разом зі своїм добрим приятелем Григорієм Богословом. Василій мав неабиякі успіхи в навчанні, та це не відвертало його від Бога. Після закінчення навчання йому пропонували працювати адвокатом і вчителем, але святий відмовився і повернувся до Кесарії.
Повернувшись додому, Василій Великий почав досконало вивчати Євангеліє та багато читати про життя великих віруючих людей, які забували про тіло і натомість дбали тільки про душу. Святий прийняв хрещення, проповідував людям. Багато часу перебував у пустелях Сирії, Месопотамії, Палестини і Єгипту.
Йому було до вподоби життя пустельника. У відлюдному місці святий заснував монастир, де він і працював разом із другом юності Григорієм Богословом. Згодом єпископ Кесарії Євсевій викликав Василія із пустелі та поставив його пресвітером, а в 371 році, по смерті Євсевія, він зайняв Кесарійську катедру.
Василій майже кожного дня служив там Літургії, на одній з яких був присутній цар, та святий, вдавши, що не помітив його, не приніс йому дари. Цар розгнівався і видав указ про те, що Василія Великого повинні вигнати з Кесарії, але у царя був хворий син, для якого не знаходили способу для вилікування. Мати цієї дитини докоряла царю тим, що все це відбувається через виступ проти Бога. Відтак святий Василій прийшов до хворого, прочитав молитви, і великим чудом хлопчик одужав, відтоді Василій зціляв молитвою ще багато людей.
Через постійні труди та боротьбу з аріанами святий Василій був виснажений, і на 49-му році свого життя він помер.
Відомо, що Василій Великий реформував Божественну Літургію, яку служимо 10 разів протягом літургійного року. На його честь названа одна із найбільших монаших спільнот – Чин Святого Василія Великого.
Христос Рождається! Славімо Його!
Підготував бр. Юліан-Володимир Романчук