«Не бійся, тільки віруй», — ці слова звернені до вас, брати-семінаристи. І вони у дуже глибокий спосіб ставлять перед вами мету, завдання вашого життя, навчання й виховання у семінарії. Ми сьогодні хочемо в особливий спосіб вшанувати постать священномученика Йосафата, 400 років смерті якого цього року ми так урочисто вшановуємо. Про це сьогодні, 19 листопада, сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук під час проповіді у каплиці Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата Кунцевича.
Цього дня у семінарійній каплиці відбулась Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Блаженніший Святослав. Співслужили Главі УГКЦ Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин, Єпарх Коломийський Владика Василій Івасюк, Єпарх Стрийський Владика Тарас Сеньків, Єпарх Бучацький Владика Дмитрій Григорак, Екзарх Одеський Владика Михайло Бубній та Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії Владика Микола Семенишин.
У часі моління Патріарх виголосив проповідь, у якій розважив над словами Святого Письма, роздумуючи над образом Христа як джерела життя:
«Сьогоднішнє Євангеліє змальовує нам Ісуса Христа як Того, “що сила виходила з Нього і всіх оздоровляла”. Христос — як джерело сили, що хворих оздоровлює і навіть померлих воскрешає. Христос — як джерело життя, яке саме приходить до того, хто за Ним шукає, Його спраглий. Життя, яке саме приходить до померлого, щоби його оживити».
Патріарх мовив, що для того, аби нам заглибитися в цю дивну, таємничу дійсність відкритого джерела життя, ми слухаємо слова святого Павла. Він каже “Христос наш мир”, тому що Він зруйнував стіну, яка розділяла людей, поборов і знищив ворожнечу, помирив людину з Богом і людину з людиною.
«Чому Він міг це зробити? Тому що у Ньому, як каже святий Павло, ми маємо доступ до Отця у Дусі Святому. Христос є джерелом життя і воскресінням. Тому кожної неділі ми з вами святкуємо воскреслого між нами Христа і те відкрите джерело життя, яке усім нам подається», — мовив Предстоятель.
А відтак додав, що мур, про який казав апостол Павло, символізував поділ між людьми. Він настав тоді, коли люди почали ворогувати між собою через доступ до джерела — базової потреби. Люди, зокрема на Близькому Сході, воювали через засоби для існування:
«Христос усуває, нищить ворожнечу між людьми, бо надає можливість приступитися до вічного джерела життя, а хто має доступ до нього, не буде ворогувати чи воювати за земні засоби для існування. Та для того, щоби знайти те джерело, щоби сила вийшла з Христа й оздоровила хворого, потрібно, аби хворий повірив».
«Христос усуває стіну поділу, ламає дистанцію й подає життя і каже до батька: “Не бійся, тільки віруй”. Воскрешає не тільки його доньку, але й повертає можливість черпати з джерела життя», — додав Отець і Глава УГКЦ.
Відтак Блаженніший Святослав пояснив значення слів «Не бійся, тільки віруй» у житті кожного християнина.
«Не бійся, тільки віруй — ці слова сьогодні по-особливому резонують у серцях українського народу, який переживає війну. Ми всі боїмося, адже кожного дня мусимо навчитися жити у небезпеці смерті. Кожної хвилини, чи то в Києві, чи в Запоріжжі, чи у Франківську — ми мусимо бути готовими духовно у своєму серці, аби стати перед обличчям Бога».
«Як трепетно ці слова “не бійся, тільки віруй” промовляють до наших Воїнів під Авдіївкою і лунають до мами чи дружини, яка боїться за свого сина чи чоловіка, який воює на фронті, і чекає вістки, що він живий. Але вірити — означає бути здатним торкнутися джерела життя. Бо тільки той, хто вірує, може пережити дотик до оздоровляючої та воскрешаючої сили. Для того щоби перемогти хворобу та пройти всі етапи реабілітації потрібно мати силу духа, яку можна зачерпнути лише тоді, коли хтось увірує, що Христос є джерелом його життя. Бо тоді, коли я маю доступ до Нього, я є непереможним і можу перемогти все — навіть власну хворобу і неміч».
«Не бійся, тільки віруй», — ці слова звернені до вас, брати-семінаристи. І вони у дуже глибокий спосіб ставлять перед вами мету, завдання вашого життя, навчання й виховання у семінарії. Ми сьогодні хочемо в особливий спосіб вшанувати постать священномученика Йосафата, 400 років смерті якого цього року ми так урочисто вшановуємо».
Відтак Блаженніший Святослав пригадав, що минулої неділі він служив Божественну Літургію у Базиліці Святого Петра, і ствердив, що постать святого Йосафата вже давно вийшла за межі одного народу. Його віра сповнила його такою силою, що сформувала обличчя, ідентичність, чотирьох народів саме у той час, коли формувалися європейські нації у 17 столітті:
«Тому святого Йосафата вшановує не тільки Україна, але й Литва, Польща, білорусь. Сила поштовху віри того чоловіка, який відкрив для своїх людей доступ до джерела життя, сформувала історію Східної Європи, історію єдності між християнами на цих землях».
«Тому, дорогі брати, перед вами стоїть завдання саме у семінарії навчитися торкати Христа. Не просто прочитати про нього у мудрій книжці. Не просто почути із розповідей, але бути подібним до тої жінки, яка сказала: “Хоча б краю одежі Його торкну і стану здоровою”», — резюмував Предстоятель.
Опісля цього Отець і Глава УГКЦ підкреслив, що завершивши семінарію хлопці мусять бути тими, хто не просто говорить про Христа, а несе Його людям: «Проповідь — означає відкрити доступ до Отця через Сина, силою і діянням Святого Духа, як це каже нам сьогодні апостол Павло».
«Торкнути Христа, пережити Його животворящу силу ми можемо тут у храмі через Святу Тайну Євхаристії, якою Христос хоче торкнути нас не краєм своєї одежі, а Своїм Тілом і Своєю Кров’ю. Багато людей товпилося навколо Христа, але тільки одна торкнулася, бо мала віру», — підсумував Патріарх.
Відтак Блаженніший Святослав звернувся до братів-семінаристів, і закликав їх пригадати гімн «Світло тихе», який закінчується словами: «Життя даєш усьому світу, тому ввесь світ славить Тебе»:
«Кожного вечора прислухайтеся до всього світу, який славить Христа, як свого життя подателя. І все своє життя, всі свої мрії, весь свій духовний пошук, всю свою молодечу силу скеровуйте до Нього, і тоді побачите, ці слова: “Не бійся, тільки віруй” можуть стати ключем вашої стійкості, ключем, яким ви будете вчити інших перемагати, перемагати самого себе й перемагати ворога, який на нас сьогодні напосідає. Сьогодні ми просимо: “Христе, до нас прийди. Торкнися нас Своєю животворчою десницею. Зціли поранених. Дійди туди, де панує безнадія, на окуповані території, до наших полонених й поранених хлопців. Ти — наша надія безнадійних, поможи знайти тих, хто безвісти пропав. Ісусе, життя подателю, Ти — джерело стійкості й перемоги українського народу. Навчи нас бути носіями Твого миру для нашого народу, нашої Церкви й цілого світу, який так є його спраглий”».
Інформаційний центр ІФДС