Сьогодні, 9 квітня, у неділю перед славним Воскресінням Христовим, наша Церква урочисто святкує В’їзд Господній у Єрусалим, як символ завершення земної місії Христа і як символ Його наочної божественності.
У Церкві Східного обряду це свято є давнім, тому що сягає часів III ст., проте цю подію спочатку вшановували лише у Єрусалимі, де згодом воно поширилось на весь Схід і Захід.
Починаючи з IV ст., свято вшанували не лише в духовному плані, а й у зовнішньому прояві. Кожного року мешканці Єрусалиму з пальмовим гіллям у руках стояли по обидві сторони дороги міста, де чекали в’їзду на осляті єпископа, який є “Alter Christus”, тобто “Другий Христос”.
У народі це свято почали називати Квітною або Вербною неділею, тому що був звичай освячувати та роздавати вербові галузки.
Однак у Західній церкві залишився звичай приносити та роздавати пальмове гілля, тому що їхньому клімату притаманне вирощування пальм. Натомість у нашому помірному кліматі є поширені вербові гілля, які гарно оздоблюються і прикрашуюся з нагоди цього свята.
Христос цим тріумфальним в’їздом на осляті показав свою божественну славу і величність. Його радісно зустрічали як царя, вигукували “Осанна”, проте це не була довготривала радість, бо в дуже скорому часі юдеї вигукували до Понтія Пилата: «Розіпни Його!».
Отже, це свято має нас навчити проходити шлях радості та смутку з Христом. Тому що таким способом Господь дарує нам благодать увійти з Ним до Царства Небесного.
Стаття — бр. Юрій Гураль
Інформаційний центр ІФДС