Покликання святого апостола Івана Богослова розпочалося із запрошення Ісуса Христа залишити звичне життя рибалки та піти за Ним. Разом зі своїм братом Яковом він лагодив сіті в човні зі їхнім батьком Заведеєм, коли Христос покликав братів стати Його учнями.
Євангелист Матей описує цю подію такими словами: «Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човен і свого батька, пішли слідом за ним» (Мт. 4, 21–22).
Відтоді Іван став одним із дванадцятьох апостолів і належав до найближчих учнів Христа. Він був свідком Преображення Господнього та моління Ісуса в Гетсиманському саду. Особливе місце в його житті посідає подія розп’яття Спасителя: залишаючись біля хреста, Іван почув слова Христа, якими той довірив йому Свою Матір: «Жінко, ось син твій!» (Йо. 19, 26).
У християнській традиції апостола Івана називають улюбленим учнем Господа. Його життя стало свідченням вірності Христові та любові до Нього. Після воскресіння Спасителя Іван продовжив звіщати Добру Новину, свідчачи про Христа та закликаючи людей перебувати в любові.
Приклад святого апостола Івана Богослова нагадує, що покликання потребує готовності відповісти на Божий заклик і залишатися вірним Христові впродовж усього життя. Його шлях навчає нас не лише йти за Господом, а й перебувати з Ним навіть у найважчі моменти, свідчачи про Його любов власним життям.
Інформаційний сайт ІФДС