2 липня, у другий день Синоду, що проходить у Зарваниці, єпископи УГКЦ розпочали працю над Головною темою — «Душпастирство покликань до священства та монашества». Участь у засіданні взяв також ректор ІФДС – о. Тарас Путько. Перший з двох блоків цього дня був присвячений покликанням до священства: йшлося про сучасні виклики, формування майбутніх священників і відповідальність Церкви за плекання покликань.
Про це інформує Департамент інформації УГКЦ.
Основну доповідь представив владика Богдан Данило, Голова Патріаршої комісії у справах духовенства УГКЦ. Співдоповідачами були: о. Тарас Путько, ректор Івано-Франківської духовної семінарії імені священномученика Йосафата, о. Андрій Онуферко, протосинкел Торонтонської єпархії (Канада), та о. Ігор Бойко, директор БФ «Шпиталь Шептицького», який представив свої напрацювання, спираючись на багаторічний досвід служіння ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа. Доповідачі розглянули сучасні виклики, пов’язані з формуванням майбутніх священнослужителів, служінням духовенства в Україні та за її межами, а також роллю єпископів у плеканні покликань.
Йшлося про те, що першим середовищем, де людина відкриває своє покликання, є сім’я. Саме родина стає «першою семінарією», де дитина навчається любові, довірі, жертовності та відкритості на Божу волю. Особливу роль у формуванні покликання відіграє батько, який допомагає дитині усвідомити власну гідність, ідентичність та життєве призначення. Водночас сучасне суспільство переживає кризу батьківства, що позначається і на кризі покликань.
Окремо єпископ звернув увагу на покоління дітей, які зростають без батька в умовах війни. Через загибель військових, тривалу службу на фронті, вимушену міграцію чи наслідки воєнних травм дедалі більше дітей виховуються в умовах браку батьківської присутності.
Підсумовуючи, єпископ закликав дивитися на виклики сучасності з надією та довірою до Божого покликання.
«Якщо б ми казали, що сьогодні немає покликань, то це означало б, що Бог чогось не робить. Але Він діє. Питання в тому, чи я відповідаю на Його поклик», — поділився архиєрей.
Сучасний стан покликань в Україні проаналізував о. Тарас Путько – ректор Івано-Франківської духовної семінарії імені священномученика Йосафата. Він зазначив, що демографічна криза, війна, міграція молоді та низька народжуваність поступово звужують коло потенційних кандидатів до семінарій, а відтак вимагають довгострокового душпастирського планування.
Водночас питання покликань не можна зводити лише до статистики, адже покликання народжується як відповідь людини на Божий заклик. Саме тому вирішальне значення мають жива парафіяльна спільнота, родина, молитва та духовний супровід молоді.
Серед практичних кроків, запропонованих доповідачем, є служіння промоторів покликань у єпархіях, поглиблення співпраці між молодіжним і катехитичним душпастирством, забезпечення системного супроводу молоді та підтримка покликання в умовах війни.
Отець Андрій Онуферко, протосинкел Торонтонської єпархії, представив аналіз покликань в українських громадах поза межами України. Представлені дані засвідчили, що значну частину душпастирського служіння за кордоном нині здійснюють священники, які походять з України. Відтак серед церковних структур УГКЦ лише Бразилія, Румунія та Молдова не мають священників, які прибули з України.
«Якби ми не мали священників з України, багато наших парафій залишилися б без душпастирів. У деяких випадках людям довелося б їхати три, чотири чи навіть п’ять годин, а іноді — перетинати державний кордон, щоб знайти священника», — додає владика Богдан Данило.
Окрему увагу під час Синоду присвятили сучасному портрету семінариста, який представив о. Ігор Бойко. Було відзначено, що молоді люди, які сьогодні вступають до семінарій, відрізняються від попередніх поколінь, однак це не означає, що вони гірше чи краще відповідають на Боже покликання.
Дедалі частіше до семінарій вступають не лише випускники шкіл, а й люди зі сформованим професійним досвідом, для яких священство стає свідомим вибором у зрілому віці. На формування нового покоління майбутніх священників впливає також війна. Є семінаристи, які пройшли військову службу, волонтерили на прифронтових територіях або допомагали переселенцям.
Серед основних викликів сучасності було названо залежність від цифрового середовища, труднощі із самодисципліною, потребу в тривалішому розпізнаванні покликання та необхідність психологічного супроводу.
Водночас о. Ігор Бойко наголосив на важливості ролі родини, парафії та молодіжних спільнот у формуванні покликання. Саме вівтарні дружини, молодіжні християнські спільноти, волонтерські ініціативи й активне парафіяльне життя, за його словами, залишаються тим середовищем, де молоді люди відкривають для себе шлях служіння.
Інформаційний центр ІФДС