1 жовтня наша Свята Церква вшановує свято Покрову Пресвятої Богородиці. Для українського народу це одне з найбільш близьких і трепетних Богородичних свят.
Слово «покров» означає покриття або захист. Тому на іконах ми бачимо Богородицю, яка розпростерла над людьми свій омофор — велике покривало, ніби захищаючи їх від небезпеки.
Історія свята пов’язана з Влахернським храмом у Константинополі. За церковним переданням, місто опинилося під загрозою великого нападу корабельного флоту. Під час нічної молитви святий Андрій, Христа ради юродивий, разом зі своїм учнем Епіфанієм побачили Богородицю серед ангелів і святих. Вона молилася за людей, а потім зняла зі Своєї голови покров і розпростерла його над присутніми. Це стало образом Її заступництва перед Богом.
Цікаво, що свято виникло на тлі небезпеки та війни. Християни, охоплені страхом, зібралися не лише для оборони, але й для спільної молитви. І тому Покров нагадує: навіть у найважчі моменти не слід залишати молитву, а продовжувати взивати до Бога, маючи тверда віру у те, що її слова будуть почуті.
В Україні це свято набуло особливого значення. Богородицю вважають покровителькою народу та захисницею тих, хто його боронить. Особливо шанували Покров запорізькі козаки, які будували храми на честь Богородиці та завжди просили в Неї заступництва.
Для наших предків Покров був також важливою датою в народному календарі. З ним пов’язували початок холоднішої пори року, завершення осінніх польових робіт і, що важливо, родинне життя та шлюб. Але всі ці народні звичаї варто відрізняти від церковної традиції: головним у святі залишається молитва та довіра до Бога.
Сьогодні Покров має для українців надзвичайно глибокий сенс. Ми молимося за тих, хто захищає інших, за їхні родини, за поранених і всіх, хто потерпає від війни. Блаженніший Святослав неодноразово звертав увагу на образ Богородиці як Матері, яка своїм Покровом молитовно стоїть серед зболених війною дітей.
Інформаційний центр ІФДС