Сьогодні, 27 грудня, на третій день після Різдва Христового, наша Церква вшановує пам’ять святого апостола, первомученика й архидиякона Стефана.
Святий Стефан визначався неабиякою сумлінністю у своєму служінні. Він був одним із перших семи дияконів Церкви, висвячених апостолами, і в особливий спосіб виділявся у своїй дияконській службі. Також він був першим християнським мучеником.
Святий зростав у вірі та дусі. Маючи великий дар проповідування, він голосив Слово Боже з такою вірою, силою і завзяттям, що навіть його найлютіші вороги й противники не мали відваги йому заперечити.
Маючи всього тридцять років, він був неправдиво звинувачений, підданий несправедливому покаранню за безстрашну проповідь правди та боротьбу за віру Христову.
Підбуривши проти нього народ, св. Стефана ув’язнили та привели до найвищого суду – синедріону. Його оскаржили в богохульстві через фальшиві свідчення, а відтак засудили на смерть. Стефана вивели за місто, де й віддали його мученицькій смерті, закидавши камінням.
Весь цей час архидиякон молився до Ісуса, щоб він прийняв його душу. А в свої останні хвилини Стефан помолився на захист своїх мучителів: «Господи, не постав їм цього за гріх!».
Він покинув цей світ з очима, довірливо зверненими до Бога, і з молитвою прощення на вустах. Він помер щасливою смертю, з цілковитою довірою до Бога та всепрощаючою любов’ю.
Стаття — бр. Олег Шумило
Інформаційний центр ІФДС