14 вересня наша Свята Церква відзначає величну подію. У цей день ми святкуємо Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.
Що таке хрест для нас? Чим він є для кожного християнина? Ми звикли вважати хрест найвідомішим церковним символом. Ми бачимо його в храмі, носимо на грудях, робимо на собі знак хреста під час молитви.
Виникає запитання: чому Церква не просто вшановує Хрест, а називає це свято Воздвиженням? Слово «воздвиження» означає піднесення, урочисте підняття. Походження свята пов’язане з Єрусалимом IV століття. За давньою церковною традицією, мати імператора Костянтина свята Олена під час паломництва до Святої Землі шукала ті місця, які були пов’язані зі страстями і Воскресінням Христа. Передання звертає увагу на її особливу роль у віднайденні Хреста Господнього. 335 року в Єрусалимі було освячено храм Воскресіння, а наступного дня відбулося урочисте почитання Хреста.
Пізніше до історії свята додалася ще одна досить вагома подія. У VII столітті Хрест був захоплений персами, а згодом повернений до Єрусалима імператором Іраклієм. Саме тому свято стало нагадуванням не лише про віднайдення Хреста, але й про його повернення.
Чому ми радіємо Хресту, адже колись це було знаряддя страшної смерті? Відповідь проста: на Хресті Ісус переміг гріх і смерть! Папа Франциск одного разу сказав, що ми прославляємо не будь-який хрест, а Хрест Ісуса, на ньому розіп’ятого, бо в ньому повністю відкрилася Божа любов до людства. Для кожного християнина Хрест — це не знак поразки, не знак смерті, а знак любові та перемоги над цією самою смертю.
Наші предки особливо шанували цей день. У храмах відбувалися урочисті богослужіння, де християни молилися перед Хрестом. В українській традиції цей день був пов’язаний із початком осені. Також із цим святом виникало багато народних звичаїв та приказок, але важливо пам’ятати: народні прикмети — це культурна традиція, а не основа християнського свята і не треба вважати їх частиною нашого віровчення.
У східній літургійній традиції Хрест у цей день урочисто підносять, а вірні поклоняються йому. Це нагадує нам, що Христос не залишився на Голгофі. Після Хреста прийшло Воскресіння.
Святий Іван Павло II називав Хрест «деревом життя», з якого людина може отримати найглибший сенс свого життя. Мабуть, саме це є головним посланням свята. У кожного з нас є свій хрест: труднощі, втрати, відповідальність, боротьба із собою. Ми несемо його кожного дня, як частину нашої буденності. Христос показує, що хрест — це не кінець дороги. Після Голгофи приходить Воскресіння.
Коли християнин дивиться на Хрест, то бачить не лише страждання. Він бачить любов, яка виявилася сильнішою за смерть, і надію, яка не закінчується навіть там, де людськими очима здається, що настає кінець.
Інформаційний центр ІФДС