Дні духовної відновиНовини

В ІФДС тривають листопадові реколекції

Протягом 20-22 листопада, у стінах Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата відбуваються реколекції під проводом о. Романа Лаби з Ордену святого Павла Першого Пустельника в Римо-Католицькій Церкві в Україні (OSPPE).

Другий день реколекцій розпочався зі спільної молитви утрені в семінарійній каплиці. Опісля спільнота звершила Божественну літургію, під час якої в потрійній єктенії присутні молилися за «численні покликання серед нашої молоді до священничого і чернечого стану, щоби богопосвячені особи причинилися до голошення спасіння, зростання святості народу та поширення Божого Царства».

Під час проповіді о. Роман Лаба роздумував над особами Марти та Марії у святковому Євангелії: «Ісус приходить до Витанії. Витанія дослівно означає “дім убогих„. Певною мірою це образ нашого життя: Господь входить у наші життєві ситуації, у нашу історію, там, де ми не маємо чим хвалитися, приходить у нашу Витанію», – мовив проповідник.

«Ім’я Марта означає “господиня, володарка„. Натомість Марія яка є образом Пресвятої Діви Марії, вказує на найважливішу поставу християнина та Церкви – слухати Слово Боже. Усе наше діяння має випливати з нашого буття», – наголосив отець.

Продовжуючи роздумувати над Євангелієм, реколектант процитував ранньохристиянського теолога Оригена: «Марія символізує споглядальне та молитовне життя Церкви, а Марта – активне, пасторальне життя й апостольську діяльність».

Цитуючи книгу Второзаконня: «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний» (Втор. 6, 4) – о. Роман підсумував науку молитвою: «Господи, дай мені глибоко зрозуміти, що насправді нам потрібно одного – Єдиного».

У третій духовній науці о. Роман Лаба роздумував над євангельським уривком про зустріч Ісуса Христа із Закхеєм (Лк. 19, 1–10). Реколектант звернув увагу на символічне значення міста Єрихон, до якого сходить Ісус. Єрихон, назва якого пов’язана з місяцем, у духовному прочитанні постає як образ темряви та смерті. Натомість Єрусалим є містом миру й образом Божого Царства. Христос сходить до Єрихона, щоб зустріти людину там, де вона перебуває, і входить у її особисте життя.

Роздумуючи над постаттю Закхея, який був начальником митарів, о. Роман звернув увагу на значення його імені, яке тлумачиться як «чистий». Попри своє становище та перешкоди, Закхей прагнув побачити Ісуса. Згадуючи слова святого Кирила Александрійського, реколектант пояснив, що саме це прагнення вже було початком навернення Закхея.

Водночас о. Роман наголосив, що натовп, який оточував Ісуса, може символізувати перешкоду на шляху людини до зустрічі з Христом. Часто страх перед думкою інших не дозволяє зробити крок назустріч Богові. «Інколи ми через народ, через натовп не можемо зустрітися з Ісусом, тому що постійно думаємо, хто що скаже», — зауважив реколектант. У цьому контексті він пригадав слова святого Йоана Марії Віаннея про те, що однією з перших пасток диявола для тих, хто починає служити Богові, є страх перед людською думкою.

Продовжуючи роздуми, о. Роман звернувся до вислову Орігена, ранньохристиянського богослова, який порівнював Святе Письмо з великим замком, у якому ключ до одних дверей знаходиться під дверима інших. Цією думкою реколектант заохотив семінаристів уважно досліджувати біблійні тексти та шукати зв’язки між ними.

Особливу увагу о. Роман приділив сикомору, на який піднявся Закхей, щоб побачити Ісуса. Він пояснив, що це дерево потребує періодичного обрізання, аби приносити плоди. Подібно й у житті людини Господь може допускати певні випробування та перешкоди, які стають нагодою для внутрішнього очищення і приносять плід покаяння. Тому сикомор став для Закхея місцем зустрічі з Христом, а образ згаданого дерева — нагодою замислитися над тими життєвими переломними моментами, через які людина може відкритися на Божу присутність.

У четвертій науці реколектант роздумував над послідовністю та зростанням у вірі. Розповідаючи про віру, о. Роман окреслив різницю між християнським і язичницьким переживанням молитви.                                                                           

«У чому полягає молитва в язичників? Вони приносять певні жертви богові, щоб він виконав їхню волю. Язичницький спосіб переживання молитви є такий: я богові даю щось, щоб він зробив те, що я хочу», – мовив проповідник.

Продовжуючи думку про переживання молитви християн, о. Роман додав: «Християнська молитва – це спочатку розпізнати, чого Бог хоче і просити Його, щоб я міг це виконати і ввійти в Його волю».

«Язичницьке життя розділялося на дві частини: sacrum (сакральне) і profanum (мирське), тобто були святі місця, де потрібно було себе добре вести, а вийдеш додому, то можна розслабитися. Тим часом Біблія каже, що для християнина немає такого поділу. Апостол Павло каже: «І все, що б ви тільки говорили й робили, – все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через Нього» (Кол. 3, 17)», – продовжив проповідник.

Говорячи про найважливішу різницю між християнською і язичницькою вірою, реколектант сказав: «Язичницькі релігії ґрунтуються на тому, що людина своїми зусиллями намагається здобути бога; тим часом християнство відкриває абсолютно щось інше. Бог зі Своєї любові сходить до людей, Він Себе об’являє».

У роздумах, де знайти віру, о. Роман говорить, що віра народжується зі слухання, а слухання – через слово Христове. Святий Амвросій Медіоланський зазначав: «Коли ми молимося, це ми говоримо до Бога, а коли читаємо Святе Письмо, то Бог говорить до нас».

«Що важливіше: говорити до Бога чи слухати Його? Очевидно, що це є щось первісне. Слухати Бога, а тоді молитва буде не чим іншим, як відповіддю на те, що я почув. Це є шлях християнської віри», – підкреслив проповідник.

Стаття – бр. Владислав Флик, бр. Михайло Ониськів
Фото – бр. Ігор Скриник

Інформаційний центр ІФДС