У п’ятницю, 10 квітня, особливий день Страсного тижня — Велика пʼятниця. У цей день Ісус Христос приймає несправедливий вирок на Смерть і прямує хресною дорогою на Голгофу, де Його розпинають, там Він віддає Своє життя на хресті, а згодом Його тіло покладають до гробу.
У Велику п’ятницю в наших храмах молимося Великі Царські Часи, а також Вечірню з винесенням Плащаниці, яка перебуває у храмі для прилюдного поклоніння вірних аж до Надгробного, що відправляється перед Воскресною Утренею.
Богослужіння Великої п’ятниці вирізняються зворушливими наспівами та глибоким змістом стихир, головною темою яких є страждання і смерть Ісуса Христа. У цей день церковні дзвони у всіх храмах замовкають і залишаються мовчазними аж до Світлого Христового Воскресіння.
До 16-го ст. н. е. обряд положення святої плащаниці ще не до кінця був сформований як звичай Церкви. У 17–18 століттях він став загальною практикою: плащаницю несли у процесії довкола церкви, клали на стіл у центрі храму, вірні підходили на колінах для поклоніння, а Божий гріб прикрашали квітами та лампадами, часто поряд виставляли й Святі Тайни, запозичивши цей звичай із латинської традиції.
Тропар Великої пʼятниці: «Благообразний Йосиф, знявши з хреста пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обвив, і, пахощами покривши, у гріб новий положив», – передає повноту відчуття тієї болі і страждань, які поніс Ісус Христос за наші гріхи. Сьогодні ми виставляємо Плащаницю, щоб прийти до неї, поклонитися біля гробу Господнього і поцілувати Його серцем і устами.
Стаття — бр. Олег Микитюк
Інформаційний центр ІФДС