Покликання святого апостола Якова, сина Заведея, розпочалося тоді, коли Ісус Христос проходив берегом Галилейського моря. Разом зі своїм братом Іваном він займався рибальством і лагодив сіті в човні зі своїм батьком Заведеєм. Саме там Христос покликав їх залишити звичне життя та стати Його учнями.
Євангелист Матей описує цю подію такими словами: «Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним» (Мт. 4, 21–22).
Яків, відповівши на заклик Ісуса, залишив усе, що було частиною його щоденного життя, і вирушив слідом за Ним. Разом із братом Іваном та апостолом Петром він належав до найближчих учнів Христа. Вони були свідками важливих подій Його земного служіння, зокрема воскресіння дочки Яіра, Преображення Господнього та молитви Ісуса в Гетсиманському саду.
Євангелист Марко згадує про те, як Христос називає «Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім’я Воанергес, у перекладі – Сини грому» (Мк. 3, 17). Це свідчить про їхній запальний характер, який Господь поступово формував і спрямовував на служіння Божому Царству.
Святий апостол Яків став першим із Дванадцятьох, хто прийняв мученицьку смерть за Христа. Про це свідчить книга Діянь апостолів: «Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. Він стяв мечем Якова, Йоанового брата» (Ді. 12, 1–2).
Покликання святого апостола Якова нагадує, що відповідь на Божий заклик вимагає готовності довіритися Христові та поставити Його на перше місце у своєму житті. Його приклад заохочує не відкладати рішення йти за Господом, але з відвагою приймати покликання та бути вірними йому до кінця.
Інформаційний центр ІФДС