Коли ми згадуємо Івана Хрестителя, то найчастіше думаємо про його проповідь у пустелі, хрещення людей у Йордані та зустріч з Ісусом Христом. Але Церква окремо вшановує і початок його земного життя, а саме його зачаття.
Євангеліє від Луки розповідає, що батьками Івана були священник Захарія та його дружина Єлисавета. Вони були праведними, але довгий час не мали дітей. Одного разу Захарії з’явився ангел Господній і звістив, що Єлисавета народить сина, якому дадуть ім’я Іван. Він мав стати великим перед Богом і приготувати народ до приходу Спасителя.
Ця подія показує нам, що для Бога немає безнадійних ситуацій. Захарія та Єлисавета довго чекали на дитину і, мабуть, не раз думали, що їхнє благання залишилося без відповіді. Та це було не так. Бог почув їх і подарував сина з особливим покликанням.
Іван став Предтечею Христа — тим, хто готував дорогу для Спасителя. Він закликав до покаяння і переміни життя. При цьому пророк ніколи не ставив себе на перше місце, а завжди вказував на Христа.
Це свято також нагадує нам про цінність людського буття від самого його зародження. Церква вшановує зачаття Івана, щоб показати: кожен має гідність і несе в собі Божий задум щодо свого майбутнього вже від моменту зачаття.
Для кожного з нас приклад Хрестителя може бути добрим нагадуванням: ми також покликані не тільки дбати про себе, але й своїми словами та вчинками вести інших до Бога.
Саме тому 23 вересня ми прославляємо великого пророка і Предтечу Господнього Івана. Цей день нагадує нам про силу молитви, Божу милість і про те, що кожен із нас має власне призначення.
Інформаційний центр ІФДС