22 грудня Свята Церква святкує празник Зачаття святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю.
Це особливе свято знаходить своє належне місце в часі Різдвяного посту, стаючи співзвучним святковому прославленню Господа нашого Ісуса Христа, який приходить у світ немовлятком із спогляданням тієї, яка від свого зачаття тільки Його й чекала.
Проголошенням Догмату про Непорочне Зачаття Діви Марії 8 грудня 1854 року Церква урочисто бажала увінчати дуже давню й добру традицію набожності та віри.
Східні Отці віддавна звеличували Божу Матір як «чисту лілею, голубку неосквернену, добру виховательку дів».
Свято Зачаття має окремі історії як на Сході, так і Заході. Святкуючи цей празник, східна традиція зосереджує найбільшу увагу на факті чудесного зачаття від літніх та безплідних батьків, Йоакима та Анни.
Натомість західна традиція наголошує на знаменнях такого зачаття. Згодом у лоні Католицької Церкви сформувалася наука про непорочне зачаття Божої Матері, яка вчить, що Пресвята Діва Марія з першої хвилини свого зачаття була вільна від первородного гріха.
Після проголошення догмату про непорочне зачаття, Українська Греко-Католицька Церква прийняла офіційну назву празника Зачаття Богородиці — «Зачаття святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю».
Львівський Синод 1891 року встановив це свято богородичним празником і наказує святкувати його на зразок інших великих богородичних свят — з одним днем передсвяття і сімома днями післясвяття.
У цей день щиро молімося до святої Анни та її дитини – Пресвятої Діви Марії, яка стала Матір’ю Того, хто викупив нас з неволі гріха та смерті.
Підготував бр. Іван Ярошко