Сьогодні наша Церква урочисто святкує Різдво Христового предтечі — Івана Хрестителя. Його постать пронизана особливим світлом, яке осяює перехід від Старого до Нового Завіту.
Іван народився у сім’ї священника Захарії та праведної Єлизавети, які вже були похилі віком і довго не мали дітей. Архангел Гавриїл з’явився Захарії під час служіння у храмі й сповістив, що Бог почув їхні молитви, оскільки дружина народить сина на ім’я Іван, який буде великим перед Господом і приготує народ до зустріч з обіцяним Месією.
Однак за своє невірство Захарія втратив голос аж до дня народження сина, коли, написавши на табличці сповіщене ангелом ім’я, він знову заговорив і прославив Бога.
З юності Іван обрав шлях суворого аскетизму: усамітнившись у пустелі, він у молитві та пості готував себе до місії. Одягнений у верблюжу шкуру, він вийшов на береги річки Йордану й закликав людей до покаяння — його проповідь, як громовий голос, пробуджувала сплячі душі. Він сміливо викривав гріхи навіть царя Ірода Антипи, що врешті коштувало йому життя.
Головним ділом Івана стало свідчення про Месію. Він першим назвав Ісуса «Агнцем Божим, що бере гріхи світу» — і цим вказав людству шлях до спасіння. Мученицька смерть предтечі стала вінцем його самовідданого життя й підтвердженням непохитної вірності Божій правді.
Церква називає Івана «найбільшим серед народжених жінками», «ангелом у плоті», «світильником світла». Його приклад і сьогодні закликає нас до духовного пробудження, покаяння і сміливості у відстоюванні істини.
Стаття — бр. Юрій Гураль
Інформаційний центр ІФДС