Празник святих Верховних апостолів Петра і Павла

Сьогодні Свята Церква вшановує Петра і Павла як стовпів віри та великих світил, котрі щоденно просвічують людей Господнім Словом. Хоча це були дві абсолютно різні людини, вони проповідували одну й ту саму науку: що Ісус Христос є Богом і Спасителем, і що немає спасіння ні в кому іншому (Ді. 4:12). Вони несли світові звістку про Воскресіння Христове та нагадували про день, коли Бог судитиме світ.

Про велике значення святих апостолів для нас говорить слуга Божий митрополит Андрей Шептицький. “Апостоли в повному значенні того слова, — каже він, — є нашими батьками по вірі. Через їх руки Бог дав людству й кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті, як і в проповіді, не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук. Їх апостольським трудам і їх молитвам завдячуємо все, що маємо…” (Про Почитання святих, 1941).

Слово «апостол» (від давньогрецького ἀπόστολος — apostolos, що морфологічно вказує на того, хто відісланий з певною місією) перекладається як «посланець». Усі ми послані Богом у цей світ, щоб осягнути вічну істину та свідчити про неї власним життям, живучи згідно з Божим законом любові.

Апостоли переконують кожну людину прийняти віру у воскреслого Христа. Бути християнином — означає скинути зі себе егоїста, для якого власне «я» є богом, і стати новою людиною, що перемогла гординю. Християнин зобов’язаний міцно вірити в Христа, любити Бога більше за себе, а ближнього — як самого себе.

Апостольська місія триває і в наш час. Голос апостола Петра потужно пролунав на всю Україну у червні 2001 року під час історичного візиту Святого Папи Івана Павла ІІ. Попри складну політичну ситуацію та спротив певних релігійних кіл, ці п’ять днів стали часом потужної євангелізації та духовного пробудження. Звертаючись до молоді у Львові, Папа запитав: «Дорогі молоді українці! Ви вийшли з неволі до свободи, стали на стежку, яка веде до свободи. Я вас питаю – чи хочете ви йти по цій дорозі?…Від вашої відповіді залежить доля Церкви і доля народу». Те пожвавлення духу віри дало свої плоди, які ми бачимо й сьогодні, коли цвіт нашого народу боронить Україну.

Верховні апостоли вчать нас головному: якщо згрішив — покайся; якщо впав — вставай; якщо ослаб — зміцнюйся надією на Бога. Саме такий шлях приведе нас до вічного життя. Будьмо уважними до свого спасіння і працюймо на славу Божу, пам’ятаючи, що день Господній прийде несподівано.